Комп'ютерний вірус

Kомп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого самопоширення. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу. Необізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види зловмисного ПЗ — програм-шпигунів чи навіть спам. За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363). Приклади вірусів: Neshta, Staog, Archiveus.
Назва програми «комп'ютерний вірус» походить від однойменного терміну з біології за її здатність до саморозмноження. Саме поняття «комп'ютерного вірусу» з'явилося на початку 1970-х і використовувалося у програмуванні та літературі, зокрема, у фантастичному оповіданні «Людина в рубцях» Грегорі Белфорда. Проте, автором терміну вважається Фред Коен, який у 1984 році опублікував одну з перших академічних статей, що були присвячені вірусам, де і було використано цю назву.

Історія

Історія свідчить, що ідею створення комп'ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила близько 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, котрий передавався від одного комп'ютера до другого, прокрадався в їхні операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини.

В 70-х роках, коли вийшла книжка Т.Дж. Райна, описані в ній факти здавалися фантастикою, і мало хто міг передбачати, що вже наприкінці 80-х років проблема комп'ютерних вірусів стане великою дійсністю, хоч і не смертельною для людства в єдиноборстві з комп'ютером, але такою, що призвела до деяких соціальних і матеріальних втрат. Під час досліджень, проведених однією з американських асоціацій з боротьби з комп'ютерними вірусами, за сім місяців 1988 р. комп'ютери, які належали фірмам-членам асоціації, піддавались дії 300 масових вірусних атак, які знищили близько 300 тис. комп'ютерних систем, на відтворення яких було затрачено багато часу і матеріальних затрат. Наприкінці 1989 р. в пресі з'явилося повідомлення про знаходження в Японії нового, надзвичайно підступного і руйнівного віруса (його назвали хробаком), за короткий час він знищив дані на великій кількості машин, під'єднаних до комунікаційних ліній. Переповзаючи від комп'ютера до комп'ютера, через з'єднувальні комунікації, «хробак» знищував вміст пам'яті, не залишаючи ніяких надій на відновлення даних.

У 1992 році з'явився перший конструктор вірусів для PC — Virus Creation Laboratory (для Amiga конструктори існували і раніше), а також готові поліморфні модулі (MtE, DAME і TPE) і модулі шифрування для вбудовування в нові віруси. У кілька наступних років було остаточно відточено стелс і поліморфні технології (SMEG.Pathogen, SMEG.Queeg, OneHalf, 1994; NightFall, Nostradamus, Nutcracker, 1995), а також випробувано самі незвичайні способи проникнення в систему і зараження файлів (Dir II — 1991, PMBS, Shadowgard, Cruncher — 1993). Крім того, з'явилися віруси, що заражають об'єктні файли (Shifter, 1994) і вихідні тексти програм (SrcVir, 1994).

З поширенням пакету Microsoft Office набули поширення макровіруси (Concept, 1995). У 1996 році з'явився перший вірус для Windows 95 — Win95.Boza, а в грудні того ж року — перший резидентний вірус для неї — Win95.Punch. З поширенням мереж та Інтернету файлові віруси дедалі більше орієнтуються на них як на основний канал роботи (ShareFun, 1997 — макровірус MS Word, що використовує MS-Mail для поширення, Win32.HLLP.DeTroie, 1998 — сімейство вірусів-шпигунів, Melissa, 1999 — макровірус і мережевий черв'як, який побив усі рекорди за швидкістю поширення). Еру розквіту «троянських коней» відкриває утиліта прихованого віддаленого адміністрування BackOrifice (1998) і пішли за нею аналоги (NetBus, Phase). Вірус Win95.CIH досяг апогею в застосуванні незвичайних методів, переписуючи Flash Bios заражених машин (епідемія в червні 1998 вважається найбільш руйнівною за попередні роки).

Наприкінці 1990-x — на початку 2000-x з ускладненням ПЗ та системного оточення, масовим переходом на порівняно захищені Windows сімейства NT, утвердженням мереж як основного каналу обміну даними, а також успіхами антивірусних технологій у виявленні вірусів, побудованих за складними алгоритмами, останні стали все більше замінювати впровадження у файли на впровадження в операційну систему (незвичайний автозапуск, руткіти) і підміняти поліморфізм величезною кількістю видів (число відомих вірусів зростає експоненціально).

Разом з тим, виявлення в Windows та іншому поширеному програмному забезпеченні численних вразливих місць відкрило дорогу черв'якам-експлоїтам. У 2004 р. безпрецедентні за масштабами епідемії викликають MsBlast (понад 16 млн систем за даними Microsoft [15]), Sasser і Mydoom (оціночні збитки 500 млн. дол і 4 млрд дол. відповідно). Крім того, монолітні віруси в значній мірі поступаються місцем комплексам шкідливого ПЗ з поділом ролей і допоміжними засобами (троянські програми, завантажувачі / дропери, фішингові сайти, спам-боти і павуки).

Також розквітають соціальні технології — спам і фішинг — як засіб зараження в обхід механізмів захисту ПЗ. Спочатку на основі троянських програм, а з розвитком технологій p2p-мереж — і самостійно — набирає обертів найсучасніший вид вірусів — хробаки-ботнети (Rustock, 2006, бл. 150 тис. ботів; Conficker, 2008—2009, понад 7 млн ботів; Kraken, 2009, бл. 500 тис. ботів).

Віруси у складі іншого зловмисного ПЗ остаточно оформляються як засіб кіберзлочинності.

Прийнято розділяти віруси за:

• об'єктами, які вражаються (файлові віруси, завантажувальні віруси, анти-антивірусні віруси, скриптові віруси, макро-віруси, мережеві черв'яки).

• способом зараження (перезаписуючі віруси, віруси-компаньйони, файлові хробаки, віруси-ланки, паразитичні віруси, віруси, що вражають вихідний код программ)

• операційними системами і платформами, які вражаються (DOS, Microsoft Windows, Unix, Linux, інші)

• активністю (резидентні віруси, нерезидентні віруси)

• технологіями, які використовуються вірусом (нешифровані віруси, шифровані віруси, поліморфні віруси, стелс-віруси (руткіт і буткіт))

• деструктивними можливостями (нешкідливі віруси, безпечні віруси, небезпечні віруси, дуже небезпечні віруси)

• мовою, на якій написаний вірус (асемблер, високорівнева мова програмування, скриптова мова, інші).

• Суспільний аспект

  Для одних віруси є бізнесом. Причому не тільки для їхніх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для інших — це хобі. Хобі — збирання вірусних колекцій і хобі — написання вірусів. Ще інші — створюють віруси для прояву власної зухвалості і незалежності, у деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Є й такі, для кого віруси це витвір мистецтва; зустрічаються лікарі за покликанням, отже, може бути і комп'ютерний лікар за покликанням. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати на теми створення і розвитку комп'ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. Але для більшості користувачів комп'ютерів віруси — це щоденний головний біль і турбота, причина збоїв у роботі комп'ютера і ворог номер один.

Використання довідкової системи

Використання довідкової системи

  Використання довідкової системи Під час роботи з програмою Word у користувача, передусім у початківця, може виникнути багато запитань. Як бути у такому разі? Звісно, можна звернутися по допомогу до вчителя або досвідченіших користувачів, однак спочатку варто спробувати знайти відповідь у довідковій системі програми.

Це можна зробити у два способи: 

• увести запит у поле Введіть запитання, розташоване у верхньому правому куті вікна програми у рядку меню (найточніші результати дає запит з 2-7 слів) 

Робота довідкової системи особливо ефективна, коли є підключення до Інтернету. У такому разі з панелі завдань Довідка відкривається доступ до значно більшої кількості розділів довідки та шаблонів, які найкраще відповідають введеному запитанню. Крім того, користувачу будуть доступні посилання на навчальні курси, оновлення продуктів, колекції картинок та інші ресурси, розміщені на веб-сайті Microsoft Office Online. До цього сайту можна звернутися й безпосередньо з програми Word 2003, виконавши команду Довідка ► Microsoft Office Online. 

Проте якщо підключення до Інтернету повільне, пошук відомостей на сайті Microsoft Office Online може тривати надто довго. У цьому випадку на панелі Пошук в області завдань Результати пошуку зі списку слід вибрати елемент Автономна довідка та клацнути кнопку (Почати пошук) праворуч від поля з пошуковим запитом.

Навіть фахівці, час від часу мають потребу в отриманні довідкової інформації. ОС Windows має потужну довідкову систему, де реалізований контекстний (або ситуаційний) виклик довідки – тобто в момент виклику за натисненням клавіші <F1> визначається, яка саме довідка потрібна у даній ситуації.

Більшість Windows–додатків також надають власну довідкову інформацію, яка організована аналогічно довідковій системі Windows. Ключем для виклику довідки також є клавіша <F1> або команда меню „Довідка”. Іноді у рядку меню замість неї може стоять „?”.

Викличте довідкову систему, виконавши наступні дії:

Œ Викличте Головне меню системи;

 Виберіть у ньому команду „Довідка і підтримка” і виконайте її;

Ž З’явиться вікно довідкової системи (рис 4.31).

Рис. 4.31. Діалогове вікно довідкової системи

Для того щоб найти необхідні відомості у вікні „Довідка і підтримка” необхідно:

1). Переглянути розділи за категоріями, почавши категорії верхнього рівня на домашній сторінці центру довідок і підтримки (рис. 4.32).

Рис. 4.32. Отримання довідки з настроювання робочого стола

2). Вибрати завдання на домашній сторінці (рис. 4.33).

Рис.4.33. Діалогове вікно центру довідки і підтримки

3). Натиснути кнопку „Покажчик” на панелі переходів у верхній частині вікна, а потім ввести ключове слово або прокрутити список ключових слів.

4). Ввести слово або коротку фразу у поле „Пошук”, а потім вибрати розділ із списку результатів пошуку (рис. 4.34).

Рис. 4.34. Отримання довідки за компонентою „Службові програми”

Робота з об’єктами у середовищі Windows

Об’єктами в ОС Windows є файли, ярлики, папки, вікна, зовнішні пристрої (гнучкі і жорсткі диски, CD, принтери, сканери тощо), комп’ютери (при умові, що робота відбувається у мережі).

Робота з папками

Папки ОС Windows є своєрідними контейнерами, де зберігаються інформаційні об’єкти – документи, додатки, інші папки і ярлики. У Windows XP кожної папки що зберігається на диску присвоюється власний тип, який визначає категорію даних, що зберігаються у цій папці. Подібний підхід дозволяє уникнути небажаного „смітника” з різних файлів, що зберігаються у одній папці, а також спрощує роботу з папками для цілої низки програм. Крім того є можливість довільно змінювати значки папок з метою оптимізації збереження й структурування даних.

У Windows XP розрізняються наступні типи папок:

– документи (папка призначена для збереження документів будь-якого типу);

– зображення (папка призначена для збереження довільного набору графічних файлів);

– фотоальбом (папка призначена для збереження фотографій, що відображаються на екрані з використанням функції попереднього перегляду);

– музика (папка призначена для збереження довільного набору аудіозаписів і списків відтворення);

– артист (папка призначена для збереження колекції аудіозаписів одного виконавця);

– альбом (папка призначена для збереження звукових файлів, що є записами одного альбому або компакт-диска);

 

– відео (папка призначена для збереження довільного набору відеозаписів).

У відповідності з типом папки для її відображення у стандартному файловому менеджері Windows XP („Провіднику”) використовуються різні командні панелі, що дозволяють виконувати певний набір дій з даним типом файлів, наприклад, прослухувати музику, переглядати відео, редагувати й виводити на друк графічні файли тощо.

  Документи й додатки створюються відповідними додатками (наприклад, текстовими і графічними редакторами, електронними таблицями, інструментальними системами програмування тощо). Папки та ярлики створюються засобами ОС Windows.

Рис. 4.35. Виклик контекстного меню для створення папки

Створення папок.Для створення нової папки усередині вже існуючої (у тому числі й на робочому столі), достатньо клацнути правою клавішею миші на вільному місці, і з контекстного меню, яке з’явиться, вибрати пункт „Створити”, у ньому вибрати – підпункт „Папка”, потім ввести ім'я нової папки і натиснути клавішу <Еnter>.

Другим поширеним способом створення нової папки усередині вже існуючої є натискання на кнопку „Створити папку” панелі інструментів (рис. 4.36).

Рис. 4.36. Панель інструментів папки

Ця кнопка дублює команду меню „Файл” Ø „Створити”.

Копіювання папок.Для копіювання папок потрібнопозначити папку і здійснити наступні дії одним із нижченаведених способів:

 1. За допомогою пункт меню „Правка” Ø „Копіювати” (рис.4.37).

Рис. 4.37. Копіювання папки за допомогою пункту меню „Правка” Ø „Копіювати”.

 2. За допомогою контекстного меню.

Правою кнопкою миші викликається контекстне меню, де обирається пункт „Копіювати” (рис.4.38).

Рис. 4.38. Копіювання папки за допомогою пункту меню „Копіювати” контекстного меню.

3. За допомогою „гарячих клавіш” клавіш <СТRL+С>.

Потім викликається диск і якщо потрібно, папка, куди треба скопіювати позначену папку:

1 спосіб: Пункт меню „Правка” Ø „Вставити”.

2 спосіб: Права кнопка мишки Ø пункт „Вставити”.

3 спосіб: Натискається комбінація клавіш <СТRL+V>.

Копіювання папки на„Робочий стіл”.

 1 спосіб: Папка перетягується мишкою на Робочий стіл при натиснутій лівій кнопці, після відпускання кнопки скопійована папка розташовується на певному місці Робочого столу (рис.4.39):

Рис. 4.39. Копіювання папки за допомогою лівої кнопки миші.

2 спосіб: Папка перетягується на робочий стіл за допомогою миші при натиснутій правій кнопці, після відпускання кнопки з’явиться контекстове меню (рис. 4.40).

Засіб пошуку інформації на комп'ютерах

Засіб пошуку інформації на комп'ютерах

З часом на жорстких дисках комп'ютера накопичується дуже багато файлів. Було б складно знайти серед них потрібні, якби розробники системи Windows не передбачили спеціального засобу для пошуку інформації на комп'ютері. За його допомогою можна шукати папки, користувачів і комп'ютери в локальній мережі, а також відомості в Інтернеті. Якщо ж вам знадобиться довідкова інформація щодо роботи в операційній системі, то слід скористатися іншим засобом — Центром довідки та підтримки. Опановуючи матеріал цього розділу, ви навчитеся працювати з обома згаданими програмами.

Засіб пошуку інформації на комп'ютерах

Щоб запустити засіб пошуку інформації системи Windows ХР, потрібно скористатися кнопкою Пуск і командою Знайти головного меню.

Відкриється вікно Результати пошуку, де замість області завдань ліворуч міститиметься панель помічника з пошуку 

   

На панелі розташовано кілька посилань, що дають змогу шукати різні об'єкти, а також змінювати стандартні параметри помічника з пошуку. Зокрема, можна шукати зображення, аудіо- та відеозаписи (посилання Малюнки, музику або відео), документи інших типів (Документи (текстові файли, електронні таблиці тощо)), папки та файли будь-якого типу (Усі файли й папки).  

Пошук файлів і папок

 

Найчастіше доводиться шукати файли різних типів. Якщо у вас виникне ця потреба, виконайте такі дії.

1. На панелі Помічник із пошуку клацніть посилання Усі файли й папки. Вигляд панелі зміниться (рис. 11.2).

2. У поле Ім'я файлу або частина імені введіть кілька символів імені або повне ім'я шуканого файлу чи папки.

3. У поле Слово або фраза у файлі введіть повне слово чи фразу, що міститься в цьому файлі (якщо файл текстовий). Слід, проте, пам'ятати, що в такому разі засіб пошуку переглядатиме вміст кожного файлу і це дуже сповільнить процес. Тому заповнювати зазначене поле слід лише за крайньої потреби.

4. З розкривного списку Шукати в виберіть диск чи стандартну папку, де потрібно виконати пошук. Щоб вибрати іншу папку на диску, скористайтеся командою Огляд.

5. Якщо у вас є додаткові відомості про об'єкт пошуку, задайте їх, скориставшись кнопками, які відкривають відповідні області:

• Коли були внесені останні зміни? — для пошуку файлів, створених або змінених у певний період часу;

• Який розмір файлу? — для пошуку файлів певного обсягу;

• Додаткові параметри — для визначення інших додаткових умов пошуку.

6. Після того як ви введете всі ці параметри, клацніть кнопку Знайти.

Windows ХР шукатиме файли за заданими критеріями, а результати відображатиме в робочій області вікна папки Результати пошуку

    

Щоб зупинити пошук (наприклад, якщо він затягнувся), слід клацнути кнопку Зупинити. Можна задати нові критерії та область пошуку, скориставшись кнопкою Назад панелі Помічник із пошуку.

Параметри, що визначають, які об'єкти шукати, називають критеріями пошуку.

Папки, комп'ютери та мережі, у яких виконуватиметься пошук, називають областю пошуку.

Використання знаків підстановки

Для звуження області пошуку можна також використовувати знаки підстановки.

Знак підстановки — це символ, який у критерії пошуку позначає якийсь інший символ або цілу групу символів.

Для пошуку інформації на комп'ютері можна використовувати два знаки підстановки:

Наприклад, якщо в поле Ім'я файлу або частина імені ввести intern*t, то серед інших буде знайдено файли з такими іменами:

internet — * замінює символ е;

InternetDirect — * замінює символ е в частині імені файлу (Internet);

internet — * замінює символ а;

international — * замінює символ а в частині імені файлу (internat);

internal_securecrt — * замінює послідовність символів al_securecr.

Водночас для пошукового запиту intern?t із наведених файлів у результатах пошуку міститимуться